Токсоплазмоз – паразитарне захворювання,що викликається внутрішньоклітинним простійшим Toxoplasma gondii і призводить до тяжкого ураження нервової системи та внутрішніх органів.
Toxoplasma gondii — відноситься до типу простійших, класу споровиків 
- Збудник виділяється з випорожненнями котів у навколишнє середовище, де може зберігатися до року, і потрапляє у шлунково-кишковий тракт людини. Ні інші тварини, ні хвора людина збудник не виділяють. Інший шлях зараження – вживання в їжу сирого чи недостатньо обробленого м’яса хворої тварини.
-
Через плаценту токсоплазма може переходити із кровотоку матері в кровеносну систему дитини. Чим менший термін вагітності, тим важче паразиту проникати в кров плода, але у випадку проникнення наслідки тяжчі; під кінець вагітності ймовірність інфікування плода зростає, але наслідки не настільки тяжкі.
В організмі людини токсоплазми розмножуються в кишківнику, розносячись лімфогенним і гематогенним шляхом. Фаза лімфогенного заносу (збільшуються і запалюються лімфатичні вузли) змінюється гематогенною дисимінацією (декілька днів). Потрапляючи у внутрішні органи (нервова система, сітківка, печінка, міокард), токсоплазми викликають у них запалення. В цих органах токсоплазми знаходяться внутрішньоклітинно й екстрацелюлярно. Скупчення паразитів, називається псевдоцистами. Токсоплазми здатні утворювати цисти в тканинах, викликаючи стан латентної інфекції. Активізація паразита виникає при несприятливих для макроорганізму умовах і зниженні його імунологічної реактивності.
В патогенез токсоплазмозного ураження нервової системи мають значення вогнищеві запальні явища (некротизуючий енцефаліт), дисциркуляторні порушення, пов’язані з васкулітом. Обструкція лікворних шляхів, що призводить до гідро- та мікроцефалії.
При мікроскопічному дослідженні характерними є розсіяні по всьому головному та спинному мозку міліарні гранульоми, що складаються з великих епітеліальних клітин, лімфоцитів, моноцитів, іноді еозинофілів. Гранульоми містять багато паразитів, оточені зоною набряку з некротичними вогнищами, викликаними васкулітом. Типово для токсоплазмозу обвапнення дрібних вогнищ.
Клініка
Гострий токсоплазмоз
: гострий початок, озноб, температура до 39-40°С з попереднім продромальним періодом (7-12 дн.). На фоні генералізованої лімфоаденопатії, ураження ССС розвивається клініка енцефаліту чи менінгоенцефаліту з лімфоцитарним плеоцитозом в спинно-мозковій рідині.
Хронічний токсоплазмоз: хронічний енцефаліт, енцефаломієліт, рідко уражається ПНС.
Латентний токсоплазмоз: за умови високої імунної резистентності організму до паразита. Повна відсутність клінічних проявів.
Вроджений токсоплазмоз: проявляється з перших днів життя. Загальна слабкість, лихоманка, плямисто-папульозна екзантема, можливі геморагії на склерах і слизових оболонках. Уражаються печінка, селезінка, лімфовузли. Зі сторони нервової системи – менінгоенцефаліт.
Тріада Себіна: хоріоретиніт, кальцифікати в головному мозку, гідроцефалія.
Діагностика
- Анамнез: субфебрилітет невизначеної етіології.
- Епіданамнез: домашні коти, вживання сирого м’яса.
- Об’єктивне обстеження: розповсюджена лімфоаденопатія (м’які, безболісні, збільшені, тістоподібні лімфовузли, поруч із дрібними, щільними спаяними в конгломерати вузлами), збільшені печінка та селезінка.
- Кров і біоптат лімфатичного вузла: збудник.
- Кров і ліквор: високий рівень антитіл проти токсоплазми.
- Рентгенографія, КТ, МРТ черепа: численні кальцинати 1-4мм в корі та глибині півкуль.
- Серологічні реакції: реакція з барвником Айбена-Фельдмана, з токсоплазмозним антигеном, РГА.
- Внутрішньошкірна проба з токсоплазміном
- Виділення токсоплазм при інокуляції інфекційного матеріалу тваринам.
Лікування
1.Гострий токсоплазмоз:
Хлоридин (дараприм, тиндурин) – по 0,025 г тричі на день;
Сульфадимезин 0,5-1,0 г чотири рази на добу, курс 7 днів, перерва 7-10 днів (3 курси).
Під час перерв — тетрациклін і антигістамінні препарати (чергувати по 5 днів).
Засоби, що підвищують неспецифічну резистентність організму (метилурацил, пентоксил, калію оротат).
2. Хронічний токсоплазмоз:
один курс хлоридину (дараприм, тиндурин) до 10 діб.
Потім токсоплазмін (з 3-7-го дня по 0,1 мл з підвищенням концентрацій від 1:10 до 1:4, всього 10 днів по 1 ін’єкції на день).
Одночасно призначають антибактеріальні, дезінтоксикаційні та седативні засоби. За необхідності – глюкокортикоїди.